Семипалатинський ядерний полігон

     Семипалатинський ядерний полігон — перший ядерний полігон у СРСР та один із найбільших полігонів у світі.
     Полігон був розташований на територіях Семипалатинської, Павлодарської та Карагандинської областей. Загальна площа — 18,5 тисяч км², периметр — 600 км. На кожну з перерахованих областей припадало 54%, 39% та 7% території полігону. Це був складний науково-дослідницький центр. Структурно він складався з міста Курчатов (майданчик М) та дослідних майданчиків «Балапан», «май. № 10», «Дегелен», «май. Ш».
     Курчатов мало декілька назв: «Москва-400» — у період будівництва, «зупинка Кінцева» — після проведення з Семипалатинську залізничної колії. У світі місто було відоме під назвою «Семипалатинськ — 21» (поштове відділення). Тут знаходились наукові лабораторії, медичні, фізичні, біологічні центри та виробничі бази шахтобудівників та будівельників. У місті жили та працювали відомі радянські фізики І. Курчатов, Ю. Харитон, А. Сахаров, Я. Зельдович.
     Майданчики «Балапан» та «Дегелен», призначалися для проведення підземних випробувань, майданчик № 10 — для цивільних випробувань атомних реакторів.
     Перше випробування ядерної зброї в Радянському Союзі було проведено 29 серпня 1949. Потужність бомби склала 22 кілотонни. Створення полігону було частиною атомного проекту, і вибір був зроблений, як виявилося згодом, досить вдало - рельєф місцевості дозволив проводити підземні ядерні вибухи і в штольнях, і в свердловинах.

Воронка після першого термоядерного вибуху РДС-6с на території полігону (ділянка "Дослідне поле")


Відео: Семипалатинський полігон