У 1921 році разом з Іоффе та іншими вченими вирушив у відрядження до Англії. Працював у Кембріджському університеті у Е.Резерфорда, виконав дослідження у a — і b-випромінювання, створив метод отримання сильних магнітних полів. За ці роботи в 1923 році отримав премію ім. Дж.Максвелла. У тому ж році отримав ступінь доктора філософії Кембриджського університету.
З 1924 року — помічник директора Кавендішської лабораторії. У 1925 році був обраний членом ради Трініті-коледжу, в 1929 — членом Лондонського королівського товариства і членом-кореспондентом АН СРСР. У 1933 році очолив лабораторію ім. Монд Королівського товариства, спеціально створену для проведення робіт під керівництвом Капіци.
У 1934 році Капіца приїхав у відпустку в СРСР, але повернутися назад в Кембридж йому не дозволили. У 1935 році він очолив Інститут фізичних проблем в Москві. У 1939 році був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. Лауреат Сталінських премій 1941 і 1943 років з фізики.
У 1946 році Капіца був знятий з поста директора Інституту фізичних проблем, а в 1955 році знову призначений на цю посаду. У тому ж році став головним редактором «Журналу експериментальної і теоретичної фізики».
Дослідження Капіци в галузі фізики низьких температур, створення їм техніки для отримання імпульсних надсильних магнітних полів, роботи з фізики плазми, створення ожіжітеля водню, в 1934 році — ожіжітеля гелію, а в 1939 році — установки низького тиску для промислового отримання кисню з повітря ... Ці та інші дослідження збагатили багаж наукових досягнень країни в галузі фізики.
Помер Петро Леонідович Капіца в Москві 8 квітня 1984 року.
Відео:Капица в единственном числе
Немає коментарів:
Дописати коментар